Системою дистрибуції є складна економічна система, що поєднує виробника готової продукції та різноманітних посередників, які на договірних засадах (наприклад, на основі дистриб’юторського договору) спільно здійснюють маркетингову, комерційну, логістичну діяльність із переміщення продукції до кінцевого споживача та її продажу відповідно до стратегії суб’єкта господарювання – організатора цієї системи з дотриманням встановлених умов продажу, цін продажу, стандартів обслуговування та під його контролем.

Метою даного розділу є розробка комплексного рішення щодо виявлення та оптимального елімінування вузьких місць у каналах системи дистрибуції товарів. Для досягнення поставленої мети досліджено пріоритетні орієнтири логістичного управління системою дистрибуції товарів від виробника до мережі кінцевих споживачів; структуру та конфігурацію каналів розподілу у системі дистрибуції як предмет оптимізації; причини виникнення вузьких місць у каналах системи дистрибуції та способів їх елімінування.

Новизна результатів дослідження полягає у: доопрацюванні групи параметрів каналу розподілу, уточненні сутності вузького місця у каналі розподілу як явища, визначення точок потенційної появи вузького місця (РОП) у системі дистрибуції товарів, а також розроблено їх деталізацію із зазначенням елементів постачання та ресурсів обмеження параметрів розподілу.

Зазначені результати можуть бути використанні при формуванні оптимальної стратегії дистрибуції компаніями.

1. Пріоритети та орієнтири логістичного управління системою дистрибуції. Система дистрибуції основана на поєднанні в процесах збуту готової продукції таких основних складових, як [10]:

• стратегія поведінки підприємства (організатора системи дистрибуції) на ринку, зокрема – стратегія маркетингового розподілу, концепція організації системи дистрибуції тощо;
• партнерство з комерційними посередниками, які на договірній основі об’єднуються в канали розподілу. Таким чином, логістичні рішення у сфері дистрибуції, є відношенням «trade-off» із сферою виробництва. Тобто, сфера дистрибуції акцентує увагу на двох важливих проблемах: по-перше, обґрунтування та формування каналів дистрибуції; по-друге, проектування та реалізація фізичної дистрибуції товарів (рис. 1).

Рис. 1. Структура дистрибуції.

Обидві описані вище проблеми за змістом належать до стратегічно важливих. Передусім це стосується виробника, який може дистрибуційні функції реалізовувати самостійно, тобто безпосередньо або делегувати іншій організації, тобто опосередковано. Загалом дистрибуцію науковці розглядають у двох проекціях: економічної та логістичної (як розподільчу / дистрибуційну логістику) точок зору [8]:

1. З економічної точки зору дистрибуція товарів охоплює процес і структуру руху товарів від виробника до кінцевих споживачів. Часто дистрибуція товарів ототожнюється з процесом продажу та доставкою товарів кінцевому покупцю, інколи ототожнюється із категорією збуту. Але це справедливо лише за умови, коли для виробника дистрибуція обмежується першою ланкою – споживачем. В загальному розумінні дистрибуція товарів є інструментом пристосування пропозиції товарів до попиту на них.
2. З логістичної точки зору істотним є не тільки попит взагалі, але і його логістичні ознаки: вид товару, кількість, якість та асортимент, наявність його в певному місці в певний час. Дисгармонія між пропозицією та попитом зумовлена незбігом цілей безпосереднього виробника із цілями кінцевого клієнта, оскільки відмінними є часто передумови прийняття рішень: що виготовляти, де, коли і в якій кількості, а отже, і мотиви їх реалізації. Тому таким важливим є відношення між кінцевою ціною і рівнем обслуговування клієнта, що на певному рівні елімінує згадані розбіжності. Деталізація функцій розподільчої логістики наведено на рис. 2.

Функції розподільчої логістики

Рис. 2. Деталізація функцій розподільчої логістики.